З досвіду роботи

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні.

В.О. Сухомлинський

Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій.  Я не перестаю захоплюватися творчістю В.О.Сухомлинського, безмежною любов'ю до дітей цієї людини, чиї погляди на навчання і виховання дітей завжди були і будуть актуальними і корисними і до них я завжди звертаюся у своїй педагогічній діяльності.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я  Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань  загальноосвітніх закладів.Наша держава потребує діяльних, інтелектуально розвинених громадян. Лише творча, естетично багата особистість в змозі розв’язати складні завдання, які забезпечать не просто виживання, а прогрес нації, здатної посісти гідне місце в світовому співтоваристві.

                  Головна мета кожної людини – максимально реалізувати свої здібності й вміння, іншими словами -  знайти себе та своє місце в житті. 

Цій проблемі приділяли багато уваги видатні психологи та педагоги минулого: Песталоцці, Я. А. Каменський, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Р. Декарт, А. Ващенко, Б. Грінченко, В. Сухомлинський, А. Макаренко. Психологи стверджують, що так і діти нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити , а не готуватися до життя, їхні інтелектуальні потреби мають задовольнятися негайно. Тому, проблема створення умов для розвитку творчої особистості стала в наші дні самою актуальною , адже саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності.Тому застосовувати одні і ті ж методи та форми навчання і виховання не можна.  Варто  створювати ситуацію творчої переробки,  експериментувати та здійснювати творчий пошук для її рішення. Тут дитина отримує можливість проявляти самостійність мислення, незалежність та здатність до вибору. Творчий потенціал є універсальним історично еволюційним чинником, який дає людині змогу змінювати довколишнє середовище та своє життя

Навчально-виховний процес слід насичувати такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей школярів, надавала їм максимальну свободу для творчого просування, будувала прагнення цікаво провести дозвілля. Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності , сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, Внаслідок цього з’являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок творчого розв’язання проблем.

Час лине швидко, змінюється життя. Приходять до школи все нові і нові учні, тому й навчати й виховувати їх потрібно теж по - новому. Сьогодні вже недостатньо виховувати традиційно: у центрі навчально - виховного процесу має бути УЧЕНЬ. Все частіше ми, вчителі, почали зустрічати пасивних дітей, з небажанням навчатися, виконувати домашні завдання, взагалі йти до школи. У дітей в очах почав гаснути вогник - пізнання, допитливості, сподівання.

Тому я, у своїй педагогічній діяльності стала на шлях створення таких умов для учнів де б вони з задоволенням могли б  розгорнути свій творчий потенціал.

Класне керівництво, як правило, розпочинаю із вивчення класу й окремо кожного учня. У результаті створюються необхідні умови для правильної раціональної організації виховної роботи, для здійснення індивідуального підходу до учнів. З цією метою проводжу анкетування учнів на визначення їх здібностей, інтересів, поглядів на життя. Зустрічаюсь з батьками, щоб більше дізнатися про  вихованців та зрозуміти на скільки батьки знають своїх дітей. Після діагностування шукаю такі форми про­ведення виховних годин, які захопили б, при­несли радість і задоволення, активізували пізнавальну діяльність. Ян Коменський вважав інтерес,  основою навчання і виховання, адже оригі­нальна форма пізнання допомагає

уникнути одноманітності, сприяє широкому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей.

Щоб ефективно вплинути на розвиток дитини, як творчої особистості, я дотримуюсь таких психолого-педагогічних умов:

 *  створення емоційної, доброзичливої атмосфери у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань ;

*захоплюватись кожною ідеєю дитини;

* коли організація діяльності учнів з розв’язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливостиі, здібності тощо ;

*використовувати помилку як можливість нового несподіваного погляду на щось звичне;

*створити атмосферу взаємної довіри;

* коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.                       

Під час такого виховання в учнів викарбовуються основні риси особистості:

l  відкритість новому досвіду,

l  внутрішня свобода,

l  емоційна стійкість,

l   рефлексивність,

l  спонтанність (швидкий відрив від ситуації),

l  здатність прийняти рішення,

l  вміння об’єктивно оцінювати себе

При дотриманні таких психолого-педагогічних умов за 7 років свого класного керівництва, я виділила для себе  5 основних « золотих правил» педагога:

·        Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.

·        Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.

·        У вчителя не має бути « любимчиків», тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим.

·        Вчителю слід завжди бути доброзичливим.

·        Учитель має бути веселим, жартами заохочувати і підтримувати атмосферу в дитячому колективі.

Одним із можливих шляхів розвитку творчих здібностей учнів, їх природної вигадливості та фантазії є використання  на виховних заходах різноманітних ігрових матеріалів:  кросвордів, вікторин, чайнвордів, ребусів, головоломок, конкурсів, інсценізацій,  тощо. Виховний засіб виступає найчастіше як засіб спілкування з класом, як засіб поглиблення педагогічного впливу на одиничних вихованців. Під час проведення дискусій учні намагаються знайти істину, осягнути правила життя, знайти своє місце у цьому неосяжному світі. Плануючи виховну роботу з класним колективом,  враховую результати досліджень, вікові особливості учнів і індивідуальні здібності  кожного – все це дає змогу розвивати моїх вихованців.

Велику роль у розвитку особистості відіграє  створення такої  моделі виховної системи класу, коли кожний учасник навчально – виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності і таланти. Протягом сіми років я веду виховну роботу, яка поєднала у собі традиційні та  нетрадиційні форми та методи роботи класного керівника.          

Форми роботи

Напрями роботи

Працюючи з дітьми, я з’ясувала, що активності й оптимізму дітей замало, потрібний час для поступового формування лідерів, зростання їх професіоналізму у складній справі керівництва.  Щоб підготувати дітей до тих життєвих ситуацій  в яких їм  доведеться діяти у майбутньому було створене дитяче самоврядування.  Воно сприяє розвитку дитячої ініціативи, яка стає джерелом нових знахідок та перемог, згуртуванню учнівського колективу.

Девізом учнівського самоврядування є:

« Іти вперед, нікуди не звертати

І на шляху всі труднощі долати.

Мріяти навчатися, рости,

З гарячим серцем до мети іти.»

Щоб урізноманітнити свою роботу і зацікавити дітей, я  пропоную учням намалювати малюнки за тематикою виховних годин ( фото 1) , 

Фото 1

або виготовити виріб із різних матеріалів а потім проводжу виставку кращих робіт( див. фото 2,3,4)

Фото 2

Фото 3

Фото 4

         

                                                                           

Виховний захід найбільш результативний, коли в його підготовці й проведенні задіяно якомога більше учнів.Щоб не пропустити талант якогось учня я намагаюсь задіяти всіх у різних видах діяльності. Так при проходженні тижня української мови  учні інсценізували казку

 місяців»( фото 5) .Це дійство допомогло учням осягнути значення театру, розвивало естетичні смаки та акторські здібності, примусило замислитися над цінністю позитивних  якостей людей і їх вчинків, а також спровокувало до обговорення дискусійних питань.

Фото(5, 6, 7)

Фото 5

Фото 6

Фото 7

Учні із захоплення розігрують  театральні сцени обмінюючись досвідом. Доказом такої ініціативи є ще декілька заходів таких , як « Царство Флори», та захід до дня 

9 травня  « Стежками минулого в дорогу майбутнього».( фото 8)                                                          

Фото 8

Школа – це своєрідний і неповторний світ дитинства, світ гри, який всеохоплююче впливає на психіку школяра, розширює його пізнавальні можливості. Саме гра стала однією з провідних форм організації годин спілкування в п’ятому-шостому класі, в ній  послідовно веду учнів від простого до складного. Таку форму проведення виховної години застосовую найчастіше  до дня Св. Валентина,  Української армії, «Правила поведінки на дорогах».

          Виховання учнів без участі батьків  на мою думки є мало ефективним. Тому планується кожного року проводити заходи із залученням батьків. Це як батьківські збори, так і родинні свята. Дійсно родинне свято – подія в класі. Під час  підготовки і проведення цього заходу учні свідомо прагнуть проявити найкращі свої здібності і вміння, діти набувають навичок особистої культури і мовлення. З метою виховання в учнів шанобливого ставлення до батьків, бабусь і дідусів, членів родини. Одним таким прикладом є проведення заходу

 « Супер- тато» (фото 9,10,11) .   

Фото 9

Фото 10

Фото 11

Виховання дитини розпочинається зі  створення для неї виховного середовища, що цілеспрямовано й позитивно впливає на процес розвитку особистості, його індивідуальних здібностей і талантів.

      5 клас – це зародок майбутніх досягнень колективу.  Розпочали ми свою роботу із колективних  творчих справ, що сприяли розвитку колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, згуртуванню колективу. І головним правилом для мене було: більше самостійності – адже, виконуючи роботу за дітей, ми позбавляємо їх можливості пізнавати життя на власному досвіді. Цю самостійність я реалізовувую завдяки впровадження навчально-виховної технології на основі самоврядування. Бо саме самоврядування – це реальний безперервний процес залучення учнів до громадських справ.Тому починаючи вже з 5 класу я намагаюсь створити дієву схему роботи учнівського самоврядування в класі.

Схема учнівського самоврядування.

В 6-му  класі  я разом з учнями створювала  умови для інтенсивного ово­лодіння   організаторськими уміннями та навичками, залучала всіх учнів до підготовки та проведення зборів, виконання їх рішень.

В  7-му класі я лише  надаю  консультативну допомогу учням, які самостійно організовують  і проводять заходи.

Основою виховного процесу для розвитку особистості  я вважаю,  є проектні технології. Кожен рік наша школа працює над певною темою проекта. Так починаючи з 2013р. із своїми малятами, на той час з 5 класом, ми працювали над проектом з екологічного виховання під назвою « Екологічний калейдоскоп».

Метою  нашої роботи було виховання екологічної компетентності молоді; бережливе та турботливе ставлення учнів до природи. 

Завдання: 

1.Оволодіння правилами раціонального природокористування; 

2. Засвоєння народних традицій у взаєминах людини і природи;          3.Природоохоронна діяльність молоді на основі набутих знань.

В цьому проекті діти проводили науково-дослідну роботу вивчаючи екологічний стан школи; порівнювали дані дослідження із науковими поглядами; розглядали видовий склад лікарських рослин, вчилися їх застосовувати та заготовляти; шукали цікаві факти про життя тварин, дізнавалися які є смертельно небезпечними ; розглядали засоби лікування за допомогою тварин та мали змогу показати свої творчі здібності в сфері мистецтва зображаючи живу природу очима дітей.

Застосування такого методу ефективно впливає на те, що стирається межа між учителем керівником та учнем-підлеглим, а з’являється учитель-наставник та учень-партнер. Крім того  під час роботи з дітьми можна глибше вивчити творчі здібності та задатки учнів, допомогти їм знайти спільні точки перетину інтересів. Тому для того, щоб наші діти досягли успіху ми ніколи не повинні зупинятися на досягнутому, а постійно бути в творчому пошуку.