Проект 6 клас

« Стежками минулого, в дорогу майбутнього»

Учасники проекту:6 клас та класний керівник Речич Л.М

Термін реалізації проекту:з 1вересня – 6травня 2015р

Напрямки роботи:

·        Інформаційно-творча;

·        Виховна робота;

·        Науково-дослідницька

Актуальність проблеми:

Одним із показників духовно-морального розвитку особистості є ставлення до своєї країни, її духовних та культурних цінностей, до співвітчизників. Зміни, що відбулися в суспільній свідомості за останні роки, невизначеність і суперечливість у питаннях державотворчої ідеологічної доктрини призвели до того, що наше суспільство фактично позбавилося ціннісних орієнтирів, суперечливими стали його духовні і моральні ідеали. Внаслідок цього ціннісні установки молоді формуються багато в чому як агресивні та руйнівні стосовно особистості, родини, держави. Особливої руйнації зазнають патріотичні почуття молодого покоління. У зв'язку з цим виховання патріотизму як духовно-моральної якості студентської молоді, майбутньої інтелектуальної, культурної, політичної, бізнесової еліти України, є сьогодні одним з пріоритетних завдань  у процесі державотворення.

Етапи реалізації проекту

І етап-організаційний

·        Оголошення теми проекту та створення груп колективу;

·        визначення напрямків роботи;

·        планування роботи груп 6 класу;

·        створення дитячого патріотичного парламенту.

ІІетап – інформаційно-просвітницький

v урок громадянства « Увага! Евакуація!» ( перегляд фрагменту уроку з відтворенням плану евакуацій  під час бойових дій)

v Інформаційний урок « Допоможи ближньому у разі небезпеки» (надання першої медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях)

v Зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної Війни та учасниками АТО( збирання матеріалу про досвід учасників у війні)

v Акція « Мир у всьому світі»( виготовлення голубів миру, та плетіння віночків дружби)

v « Війна та мир очима дітей»- конкурс малюнків

v Виховна година « Стежками минулого, в дорогу майбутнього»

v Творча  майстернія “ Улюблена іграшка”, «Народна іграшка» мета якої  популяризація українського декоративно-прикладного мистецтва, пробудження інтересу дітей до народної творчості

v створення інформаційних листівок «Найцікавіше про Україну»;

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.

Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Головною метою роботидитячого патріотичного парламенту є самостійний пошук інформації про українські традиції; про виникнення  Другої Великої  вітчизняної Війни; зародження України , як суверенної незалежної держави; вияв творчих здібностей учнів ( малюнки , оформлення листівок, стендів, створення фільму на основі зібраної інформації); вміння підбирати музичний супровід до фільму та виступів, а також проявляти акторську діяльність, та вміння відтворювати реальні події тих часів.

Так було створенно дитячий патріотичний парламент  куди входили:

§  Дослідники( Грушова М, Пишняк А)

§  Журналісти( Кибукевич Н, Сорока Д,Сироветник Т)

§  Музиканти ( Мазуренко Т, Сердюк В, Сушкова А)

§  Художники ( ГаннущенкоВ, Каташинська А)

§  Актори( Демченко П, Дудкіна Н, Кожарко А, Мишута В, Штангер М, Федюра В, Пелих І, Сердюк В)

«Якщо буде світло в душі, буде краса в людини,Якщо є краса в людини, буде гармонія в домі,Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації,Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.»

На другому етапі нашого проекту було переглянутоурок громадянства

 « Увага! Евакуація!»на якому відтворювався  план  евакуації поранених  під час бойових дій.

v На даному уроці  учні побачили, як правильно поводитися під час бойових дій та виносити поранених із вогневої атаки. Наступним  кроком реалізації даного проекту було проведеноінформаційний урок « Допоможи ближньому у разі небезпеки» на даному занятті діти навчалися надавати першу медичну допомогу  при різних типах поранення.

v В день Миру діти відвідали та привітали учасників АТО та ветеранів Великої Вітчизняної Війни.

Слідуючим етапом реалізації проекту було проведенняАкції « Мир у всьому світі»де діти виготовляли голубів миру, писали листи солдатам та готували їм солодкі подарунки,крім того було проведено майстер клас плетіння віночків дружби; було проведено конкурс малюнків« Війна та мир очима дітей» та багато іншого

«Мир у всьому світі»

Афганістан болить в моїй душі

На стіні слово «Афганістан», зів’ялі квіти. Виставлені портрети афганців. Запалені свічки.

Читець.

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей-

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Вже багато літ, як прийшли назад додому,

Та до цих пір чує душа війни оскому.

Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани.

А у снах - «духи» налітають, мов шайтани.

Ведучий. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати тих, хто воював на афганській  землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконають інтернаціональний обов'язок.

Ведуча. Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але слава Богу, вже без участі наших солдатів. Вони пройшли пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Читець.

Відомо нам, навіщо втрати, кров...

Так, ми пройшли не марно крізь спекоту.

Відкиньте словоблудство про любов

І про свою святенницьку турботу;

Бо ми пізнали вогнедишний плин,

На вражі дула в гори йшли свідомо,

Один за всіх — всі, як один!

Не всі вернулися додому…

Тривожна юність хлине в наші сни,

Прорвуться з болю невигойні рани,

І пам 'ять заболить: ми ветерани

Неоголошеної війни...

(«Обов'язок» Іван Шкварко)

Ведучий. Кажуть, що час — найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає усіх назад, коли наші недолугі керівники взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні, накази.

Ведуча. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для. підтримки прокомуністичного режиму - Народно-демократичні партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

Ведучий. Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

(Пісня «Тривога!»).

Ведуча. Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного бомбоштурмового удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю.

(Звучить фонограма).

Читець.

Минають дні, ідуть.роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає,

Я повернувся з тих завій,

Але тривожать сни, як рани,

Що ми ведемо смертний бій,

І що товариш все ще з нами.

Гірський, суворий перевал,

Розщелина... Важке каміння...

Товариш мій від кулі впав,

І смерть нагадує про тління.

Живу. Валерія — нема.

Немає сина, брата, друга.

І тиша скрикує німа,

І не стихає в серці туга.

Я там, ще й досі на війні,

Обличчя вгадую знайомі

І з другом бачуся у сні.

І кличу все його додому.

Ведучий. Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них — 12 українцям. 15 тисяч вояків загинуло у радянсько-афганській війні.

Ведуча. Вона лишила важкі наслідки для України. Не повернулося додому з, війни 3360 воїнів; з них3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон.

Ведучий.Нині на Рівненщині проживає дві з половиною тисячі колишніх учасників бойових дій в Афганістані. Більше сотні повернулося з цієї війни інвалідами, 380 мають поранення і контузії, більш як у сотню сімей прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, батька. Долучіть до цифр материнсьі переживання, сльози, передчасну сивину, пройміться горем сиріт, дружин, родичів та друзів — перед вами, постане жахлива трагедія.

Ведучий.

Знову цвітуть білим цвітом

Пишно-зелені сади.

Жаль, що краси неземної

Вже не побачать вони.

Смерть їх безжально забрала,

В землі сховала сирій.

Голови низько схиляєм

Памяті їхній святій.

Ведуча.Схилімо голови перед світлого пам'яттю тих, хто віддай своє життя. Вшануємо їх хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання. Звучить метроном).

Ведучий.Чимало років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні.

Ведуча. Одним із перших засудив цю війну відомий академік, Нобелівський лауреат Андрій Сахаров, за що був позбавлений всіх державних нагород і висланий в закрите місто Горький.

Читець.

Вже не дійти до рідних берегів.

Ридали друзі; впавши на коліна,

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак,

І БТР димів опісля бою.

Погасло сонце у його очах,

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну — цинкова труна

Страшенна і кара, за яку провину?

Ібожеволіла матуся молода,

А разом з нею — Україна.

(Богдан Дичук)

Ведуча. Нехай же,ніколи не зазнають війни ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови біля «чорного тюльпана».

Ведучий. Нехай живуть в мирі та злагоді. Бо ми живемо й за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.

Ведуча. Ми не повинні забувата жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян,  ними розпоряджався хтось інший.

Ведучий.

Стільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, клине:

Захистіть, збережіть, люди мир!

Ведуча.

Кожен день, кожен час пам'ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте!

36ережітьдля нащадків житт

Хліб – усьому голова

Свято 

Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю.
Обладнання. Сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, виготовлені самими учнями, свічки.

Вчитель. Добрий день, любі гості!
Щиро вітаємо Вас у нашій господі!
Учениця. Гостей дорогих стрічаєм
Круглим, пишним короваєм.
З рушником берем таріль,
Коровай кладем і сіль.
Шанобливо хліб підносим
І, вклонившись, щиро просим:
- Любий гостю наш, приймай
Хліб гостинний – коровай.
Учениця. Візьміть у руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий,
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Йому до ніг вклонитись треба,
Він скарб найбільший на землі.
Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.
Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів і радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб—
Духмяно пахне хліб!
Ведуча 1. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому? (Вірш "Чим пахне хліб".)
Учні. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою?
Всі. Хліб пахне працею людською.
2. Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
Всі. Він пахне щастям хлібозбору.
3. Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої брати
Зерном наповнені машини?
Всі. Хліб пахне соками земними.
4. Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою?
Всі. Хліб пахне радістю людською.
Діти виконують пісню «Хліб і слово» на мотив «Мама двері відчиня».

Хліб і слово
1.У стінах храмів і колиб
Сіяє нам святково,
Як сонце, випечений хліб,
І виплекане слово.
2. І люблять люди з давнини,
Як сонце незагасне,
І свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.
3. Бо як запахне людям хліб,
Їм тихо дзвонить колос,
І золотом сіяє сніп
Під жайворонка голос.
4. Цей сплав чудесний, золотий
З ядристих зерен літер:
«Не кидай хліба, він – святий,
Не кидай слів на вітер!»

Ведуча 1. Звідки ж бере початок шматок хліба?
Ведуча 2. Зараз я розповім вам казку прозолоту зернину.
Золота зернина
Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести людям.
- Іди скоріше на поле і зарийся в землю, – почула вона чийсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає. Обдивилась Зернина і бачить, що навкруги багато-багато таких ростків. Все поле з чорного перетворилось в зелене. Росла Зернина, росла і перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум’яну.
Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.
Учень. Жито дозріває нагорі за гаєм.
Зерна обважніли на міцнім стеблі,

Колоски схилились, - це вони вклонились
За тепло, за щедрість матері землі.
Учень. Дзвенить колоссям нива золота,
Сповняє лан ранкова світла повінь.
І літній день, краси й наснаги повен,
В вінок пшеничний пісню запліта.
Та пісня ллється, радісна й проста,
Де простяглись хлібів дозрілі гони,
Де гримотять комбайнові загони,
Збираючи пшениці і жита.
Урожай (виходить). 

Я – Урожай добірний,
Багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється)
Щастя, радості цій господі,
Хто глядів мене ціле літо
Зимуватиме смачно і сито.
Кажуть, виріс я на городі
І у полі, на ниві, в саду,
А господаря не знайду.
- А скажіть мені, хто мене доглядав?
- А скажіть мені, хто мене викохав?
- Хто у спеку збирав,
У комори засипав?
Учні (разом). Це – хлібороб!
Учень. Він землю молоду, красиву
Тримає на своїх плечах.
У нього руки мозолясті,
У нього серце, як вогонь,
І сходить день у щасті
З його натруджених долонь.
Учениця. Чи є більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплескувать достаток!
У хлібі тім життя бере початок,
В нім сила нездоланних трударів.
Учень. Нехай же з року в рік,
Із роду в рід—
Не буде хліборобам переводу.
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж поки сонце ллє на землю світ!
Учень. Шануй же руки в мозолях
Вклонися мудрим і землистим,
Які щороку на полях
Пшеницю сіють золотисту.
Учень. Добрий врожай у просторах безмежних,
Праці віддячують щедрі поля…
Горда країна моя незалежна,
Вільна й свята українська земля!
Діти співають пісню «Це моя Україна».

Це моя Україна
1. Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Приспів
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, - одна!
2. Пробудилась тополя,
І безмежному полю
Вже співає веснянки вона.
Приспів
3. Нахилилась вербиця,
Щоб напитись водиці,
Заквітчала всю землю весна.
Приспів
4. І зіркам колискові
Шепчуть хвилі Дніпрові,
Лине музика ніжна, ясна.
Приспів

Вчитель.З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль –то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.
Учень. Навесні посію, зерна в полі чистім,
Хай над ними світить сонце променисте,
На веселім вітрі зашумить колосся,
Стане золотою урожайна осінь.
І зерно в комори річкою поллється,
А коли помолють, борошном назветься.
На заводі пекар хліб спече з любов'ю,
Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!»
Виходить «пекар», виконує пісню «Хліб».

Хліб
1. Білу хлібину нині я випік.
Пахне зі столу, сонечком світить.
Котик-муркотик хоче шматочок.
Хай поласує котик-коточок.
2. Хоче шматочок Жучка-ласунка.
Хай поласує Жучка-пустунка.
Татко додому йде і не знає,
Що отут пахне, що це тут сяє.
3. Люба матуся теж порадіє –
Буде цілушка матінці рідній.
Лиш місяченьку, лиш місяченьку –
Тільки шкоринку, тільки маленьку.

Учень. Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні –
Рогалик, торт, батон, пиріг,
І паска, й паляниця. (Діти по черзі вимовляють одну назву виробу.)
Ще – бакалійник і калач,
Перепічка і піцца,
І завиванець, і рогач,
Галушка, коржик, пляцок,
І колобок, і легуміна,
І мандрик, і пампушки,
Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.
Ведуча 1. Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах.
Ведуча 2. Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.
Учні. 1. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.
2. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини.
3. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати.
4. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу — "на померлі душі".
5. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.
6. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.
7. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.
Учні говорять слова і засівають світлицю зерном.
Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно,
Учень 2. Сієм радість, сієм щастя.
Учень 1. Засіваємо світлицю –
Хай росте овес, пшениця,
Хай шумить колосся в полі,
Хай цвіте щаслива доля.
Учень 2. Сієм, сієм зернята,
Щоб земля була багата,
З наших рук приймала ласку
На життєву щиру казку!
Ведуча 1. А чи хто з вас куштував хліб від зайчика, принесений батьком з поля? (Так!) Звідки ж він береться?
Учень.
Їздив заєць до млина Понесли зайці гостинці
П'ять пудів змолов зерна Пташенятам і звірятам,
Цілу ніч у хатці тихо Хлопченяткам і дівчаткам.
Випікала хліб зайчиха. Аж хрумтять окрайчики –
Рано-вранці у хустинці Добрий хліб від зайчика.
Ведуча 2. Що то було радощів дітворі отримати такий дарунок від вуханчика.
Українська народна пісня "Ой на горі жито, сидить зайчик" (учні виконують пісню з рухами).

Ой на горі жито, сидить зайчик
1. Ой на горі жито, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. Двічі.
2. Ой на горі просо, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла
Як той зайчик. Двічі.
3. Ой на горі гречка, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла
Як той зайчик. Двічі.

Ведуча 1. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті.
Прислів'я
1. Глибше орати – більше хліба мати.
2. Сій вчасно, вродить рясно.
3. Земля – матінка, а хліб – батечко.
4. Паляниця — хлібові сестриця.
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
6. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.
Звучить музика. Діти запалюють свічки.

Ведуча 2. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.
У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.
Ведуча 1. А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.
Вчитель. Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.( Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.)
Ведуча 1. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.
Ведуча 2. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.)
Учень. І кожен день, і кожну мить
Дай, Боже, хліб насущний,
Щоб ми могли у мирі жить,
Щоб не були бездушні.
Молись до хліба, не кидай,
Хай хліб спасінням буде,
Бо не черствіє хліб святий,
Черствіють тільки люди.
Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають,
Ця шана з плином часу не зника.
І дорогих гостей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках.
Учень. Так хай же щедро наливає соком
І колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!
виконують пісню «Зеленеє жито, зелене».

Ведуча 1. Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця.
Ведуча 2. Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий.
Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки.
Учень. Гості наші дорогенькі!
Добра Вам бажаємо,
І за добрим звичаєм
Хлібом пригощаємо!
Звучить музика, всі присутні смакують випічки.