Право дитини в державі

УкраїнатаКонвенція ООН про права дитини

Конвенція ратифікованаПостановоюВерховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набулачинності для України 27 вересня 1991. В 1993 в Києві створено Всеукраїнськійкомітетзахистудітей. Згідно з Конвенцією в квітні 2001 прийнято Закон про охоронудитинства.

У 2003 та 2005 рокахвідповідноукраїнський Парламент ратифікував два факультативнихпротоколи до Конвенції:

·         про права дитинищодоторгівлідітьми, дитячоїпроституції та дитячоїпорнографії

·         щодоучасті у збройнихконфліктах,.

Конвенція ООН з прав дитини — міжнароднийправовий документ, щовизначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основнимміжнародно-правовимдокументом обов'язкового характеру, щоприсвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, щодеталізуютьіндивідуальні права осібвікомвіднародження до 18 років (якщозгіднозастосовним законам повноліття не настаєраніше) на повнийрозвитоксвоїхможливостей в умовах, вільнихвід голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань.УчасникамиКонвенції з прав дитини є Святий Престол і всікраїни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.

Конвенція ООН з прав дитини — міжнароднийправовий документ, щовизначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основнимміжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, щоприсвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, щодеталізуютьіндивідуальні права осібвікомвіднародження до 18 років (якщозгіднозастосовним законам повноліття не настаєраніше) на повнийрозвитоксвоїхможливостей в умовах, вільнихвід голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань.УчасникамиКонвенції з прав дитини є Святий Престол і всікраїни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.

Конвенція про права дитиниприйнятарезолюцію 44/25 ГенеральноїАсамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. У2009 роцісвітоваспільнотавідзначала 20-річчя підписанняКонвенції ООН про права дитини.

Основні положення

Перша частина

Статті 1-4 визначають поняття «дитина», стверджують пріоритетність інтересів дітей та зобов'язання держав-учасниць вживати заходи для вільного від дискримінації здійснення прав, закріплених у Конвенції. Статті 5-11 визначаютьперелік прав на життя, ім'я, громадянство, право знати своїхбатьків, право на піклуваннябатьків, права та обов'язкибатьків по відношенню до дітей. Статті 12-17 містять права дітей на вираженнясвоїхпоглядів, право на існуваннявласного майна, на свободу думки, совісті і релігії, асоціацій і мирнихзборів, доступ дитини до поширенняінформації. Статті 18-27 визначаютьобов'язкидержавищододопомоги батькам і законнимопікунам, а такожзахистудітейвіджорстокогоповодження з боку осіб, щопіклуються про них, права дітей, позбавленихсімейногооточенняабоусиновлюваних, неповноцінних в розумовомуабофізичномувідношенні, біженців, права дітей на охоронуздоров'я, соціальнезабезпечення і рівеньжиття, необхідний для їхрозвитку. Статті 28-31 закріплюють права дітей на освіту, користуваннярідноюмовою і культурою, сповідуваннясвоєїрелігії, відпочинок і дозвілля. Статті 32-36 встановлюютьвідповідальністьдержави у захисті прав дітейвідексплуатації, незаконного вживаннянаркотиків, спокушання, викрадення і торгівлідітьми. Статті 37-41 забороняютьзастосовуватисмертну кару і довічнетюремнеув'язнення без можливостізвільнення за злочини, щобуливчинені до 18 років, забороняютьтортури і принизливіпокарання для дітей, визначають права дитини при їїзвинуваченні в злочиннихдіянняхабопозбавленняволі, а також права дітей на захистпід час збройнихконфліктів і війн. Державизобов'язанівживати заходи щодореабілітації та соціальноїреінтеграціїдітей-жертв, якихзневажали, експлуатуваличизловживали, і зберігають за собою право захисту прав дитини на більшвисокомурівні, ніжпередбаченоКонвенцією.

Друга частина

Статті 42-45 розповідають про Комітет з прав дитини, про його структуру, функції, права та обов'язки, а такожзобов'язуютьдержавиінформуватидітей та дорослих про принципи і положенняКонвенції.

Третячастина

Статті 46-54 вказуютьвирішення процедурно-правових проблем дотримання державами положеньКонвенції. На відмінувідбагатьохконвенцій ООН, Конвенція з прав дитини доступна для підписаннявсіма державами, тому їїучасникомможе стати той, хто не є членом ООН Святого Престолу.

Новаторство Конвенціїполягаєнасампередутомуобсязі прав, визначених для дитини. Деякі з прав впершебулизафіксованісаме в Конвенції.

Про право на освіту

Конвенція в ст. 28 гарантуєдітямбезкоштовну і обов'язковупочатковуосвіту і вимагаєвід держав-членів ООН заохоченнярозвиткурізних форм середньоїосвіти, як загальної, так і професійної, забезпеченняйогодоступності для всіхдітей та вжиттянеобхіднихзаходів, таких як введеннябезоплатноїосвіти.

Про вихованнядітей

Невід'ємнучастинуосвіти становить виховання. СередзавданьсімейноговихованняКонвенція (ст.18) вимагає,щоб "докладалисявсіможливізусилля до того, щобзабезпечитивизнання принципу загальної та однаковоївідповідальностіобохбатьків за виховання і розвитокдитини. Батьки, абоувідповіднихвипадкахзаконніопікуни, несутьосновнувідповідальність за виховання і розвитокдитини. Найкращіінтересидитини є предметом їх основного піклування ".

Ст.20 визначаєзавданнясуспільноговихованнядітей (догляду за ними), щозалишилися без батьків. «Такий догляд можевключати, зокрема, передачу на виховання, усиновленняабо, уразінеобхідності, направлення до відповіднихустанов за доглядом над дітьми. При розглядіваріантівзмінинеобхідноналежним чином враховуватибажаністьнаступництвавихованнядитини та їїетнічнепоходження, релігійну і культурнуналежність, ріднумову».

Ст.21 Конвенціївизначає права дитини при усиновленні в іншійкраїні: "усиновлення в іншійкраїніможерозглядатися як альтернативнийспосіб догляду за дитиною, якщодитина не може бути передана на вихованняабо в сім'ю, яка могла б забезпечитиїївихованняабоусиновлення, і якщозабезпеченняякогосьпотрібного догляду в країніпоходженнядитини є неможливим ".

Принциповою у забезпеченні прав дітей на виховання є ст. 29 цього документа. Практично в нійрегламентуються для країн-учасницьпріоритети мети суспільноговиховання: a) розвиток особи, талантів, розумових і фізичнихздібностейдитини в найповнішомуобсязі; b) вихованняповаги до прав людини і основних свобод, а такожпринципів, проголошених у СтатутіОрганізаціїОб'єднанихНацій; c) вихованняповаги до батьківдитини, їїкультурноїсамобутності, мови та цінностей, до національнихцінностейкраїни, в якійдитинапроживає,країниїїпоходження та до цивілізацій, відміннихвідїївласної; d) підготовкудитини до свідомогожиття у вільномусуспільстві в дусірозуміння, миру, терпимості, рівноправностічоловіків і жінок і дружбиміжусіма народами, етнічними, національними і релігійнимигрупами, а також особами з корінногонаселення; e) вихованняповаги до навколишньогосередовища, природи.